Абулія (грец. а — негативна частина, и bulē — воля, тобто «нерішучість») — порушення волі, часткова чи повна відсутність бажань і спонукань до дії. Абулія може бути вродженою (при тяжких випадках олігофренії) або як наслідок вольового зниження при певних психічних захворюваннях (при депресіях, станах ступору, органічних ушкодженнях головного мозку, шизофренії, певних формах наркоманії).
Абулія характерна для людей середнього віку і проявляється апатією до життя. Люди, які страждають на абулію, нездатні до активних дій та прийняття рішень. Ступінь абулії може коливатися від легких проявів до повністю пригніченого стану.
Прояви абулії мають відношення до:
- труднощів у здійсненні усвідомлених і цілеспрямованих рухів;
- неадекватних мимовільних рухів;
- тривалого часу аналізу запитання, що постає, та пошуку відповіді на нього;
- пасивності різного ступеня;
- скорочення реакції емоційного характеру;
- зменшення громадських взаємин;
- втрати інтересу до справ, що раніше захоплювали.
Люди, які страждають на абулію, можуть прожовувати їжу протягом декількох годин, не ковтаючи її. Ознакою абулії. у людини є недоїдання їжі. Цей прояв абулії необхідно ретельно і багаторазово аналізувати, тому що він характерний для людей, які страждають на виснаження, і їм потрібно набагато більше їжі, ніж вони вживають. Для стимуляції інтересу до вживання їжі такими пацієнтами лікарі використовують такий прийом: додають до страв цукор або сіль. У такий спосіб удається пробудити інтерес пацієнтів до їжі. При цілеспрямованому русі та поведінці людини мотивація відіграє одну з найважливіших ролей.
При абулії емоційний стан людини порушено, що зумовлює відсутність мотивації чи її патологічну видозміну. Основне завдання фахівців у галузі психіатрії та неврології — чітке розмежування абулії як патологічного стану й апатії як явища, що є в межах норми.
Причинами розвитку Абулії є: ураження головного мозку фронтального характеру, порушення вироблення гормону допаміну, наслідок черепно-мозкових травм, зокрема, тих, що супроводжуються крововиливами. Люди, які страждають на абулію, прекрасно усвідомлюють, що необхідно робити будь-які дії, але нездатні примусити себе виконати їх. В окремих випадках перебіг абулії відбувається при частковому обмеженні рухів.
Основна ознака абулії — байдужість до своєї зовнішності. Наприклад: пацієнт може протягом кількох тижнів не прати, носити один і той самий одяг або місяцями не чистити зуби. Окремі різновиди абулії піддаються самостійному лікуванню. Наприклад: якщо від абулії страждає стара людина, необхідно приділяти їй більше уваги, показати, що вона потрібна і важлива для членів сім’ї. В інших випадках більш тяжкого перебігу абулії варто звернутися за кваліфікованою допомогою до психіатра та невролога.
Жмуров В.А. Большой толковый словарь терминов психиатрии. — Єлиста, 2010; Ильин Е.П. Психология воли. — СПб., 2011; Немов Р.С. Психологический словарь. — М., 2007.